|
|
 |
 |
Головною метою діяльності санаторно-курортних закладів є постійне удосконалення лікувально-діагностичного процесу та підвищення ефективності реабілітаційної служби курорту.
Багатоплановий підхід до реабілітації хворих працездатного віку, правильний вибір головних пріоритетних напрямків розвитку мережі реабілітаційних відділень, застосування при відновлюванні природних і фізичних реформованих факторів на сучасному науковому рівні створили реальні можливості для підвищення ефективності лікувально-відновлювальних закладів та подальшого розвитку реабілітаційної бази.
В ДП “Санаторій “Немирів” функціонують спеціалізовані реабілітаційні відділення для лікування дітей із захворюваннями шкіри та після опіковими станами у супроводі дорослих. Відновлювальному лікуванню в реабілітаційних спеціалізованих відділеннях підлягають діти, батьки яких застраховані в органах Фонду соціального страхування, що зареєстровані як сплачувальники в регіональних відділеннях Фонду соціального страхування України.
Зростання за останні десятиріччя захворюваності дерматозами пов’язане з інтенсифікацією життя людини, економічними катаклізмами, постійною сенсибілізацією алергенами, зниженням імунного захисту організму, зумовлює закономірну втрату працездатності серед населення. Все це спричиняє значні соціальні і економічні збитки. Вимагає винайдення ефективних шляхів попередження і лікування цієї патології. Проведення реабілітаційних заходів на базі санаторно-курортних закладів із застосуванням природних та преформованих лікувальних факторів забезпечує повернення до трудової діяльності значної частини хворих. В останні роки у всьому світі зростає зацікавленість до не медикаментозних методів лікування, враховуючи неефективність лікарської терапії, толерантність хворих до багатьох медикаментів. За думкою професора Є.І.Чазова (“Терапевтичний архів” 1985 р. №10) самі курортні лікувальні комплекси є природними подразниками для організму, володіють широким спектром впливу на обмін речовин, механізм адаптації і компенсації.
Прекрасні природні особливості Немирова Львівської області (одного із небагатьох курортів України дерматологічного профілю з використанням природних лікувальних факторів) сульфідні води що не мають аналогів ( проф.. А.У.Лаврик “Українська Мацеста” 1968р.), відсутність промислових підприємств, соснові ліси, озера в поєднанні з санаторним режимом, дієтхарчуванням створюють позитивні умови для формування компенсаторно-відновлювальних реакцій організму, покращують загальну геодинаміку, мікро циркуляцію, проявляють десенсибілізуючу, розсмоктуючу, протизапальну дію, регулюють імунну реактивність організму (нормалізують показники імуноглобулінів всіх класів), посилюють рівень окисно-відновних процесів. Репараційні та відновні процеси в ураженій шкірі прискорюються.
Сірководневі ванни Немирова послаблюють, а то і усувають явища гіпокортицизму у хворих із захворюваннями сполучної тканини (А.П.Картиш, З.О.Криворучко, А.І.Лаврик, В.С.Комар, Л.І.Ліман, Д.П.Пострагіна, О.А.Білінська, О.А.Червонюк, В.Р.Трутяк “Тезисы докладов межтерриториальной конференции дерматологов и курортологов» Львов 3.06.989г. стр. 26-41-43, «Материалы второй Республиканской научно-практической конференции дерматологов и курортологов» Львов 24-25.06.1991г. стр.3-8.).
Загальна кількість вільного сірководню в немирівській воді становить в середньому 160 мг/л.
Особливо чутливі до сірководню як центральні так і периферійні нервові структури . Сірководневі купелі мають нормалізуючий вплив на функціональний стан вищих відділів центральної нервової системи, в основі якого лежать зміни біопотенціалів і чутливих нервів, що має важливе значення для хворих хронічними дерматозами, у яких свербіння, а також постійна психологічна травма через косметичний дефект призводять до неврологічного зриву.
При хронічних дерматозах виявлені функціональні порушення кори наднирників , щитовидної залози, гіпофізу.
Під час прийому сульфідних ванн спостерігається гіперемія шкіри, в основі якої лежить розширення капілярів , субкапілярів, субкапілярних артерій, збільшується швидкість кровотоку, посилюється рівень окисно-відновних процесів, завдяки чому прискорюються репараційні та відновні процеси.
Немаловажним фактором дії сірководневих купелів є зміни в медіаторному обміні, чим, напевно, і пояснюється протизудна дія сірководню.
Науковими дослідженнями доведено, що при дерматозах в патологічний процес втягнені гастродуоденальна і гепатодуоденальна система , вони впливають на важкість перебігу захворювань шкіри. Тому комплексне лікування з включенням мінеральних вод для внутрішнього вживання - дж.№1 та дж.№6 к.Моршин (сульфатно-хлоридно-магнієво-натрієвої) та Немирівської хлоридно-натрієвої води дж.”Анна” позитивно впливають на стан холесекреторної і білково-синтетичної функції печінки, регулюють імунну реактивність організму, позитивно впливають на стан антиоксигенної функції печінки і нирок, імунологічну реактивність організму.
Відновлювальному лікуванню в реабілітаційних спеціалізованих відділеннях піддягають діти у супроводі дорослих.
Показаннями для медичного відбору дітей є:
• Хронічна екзема без схильності до загострення
• Себорейне ураження шкіри
• Нейродерміти обмежені і дифузні
• Склеродермія
• Псоріаз, стаціонарна стадія, артропатичний псоріаз
• Червоний плоский лишай
• Іхтіоз, спадкові кератози, кератодермія, волосяний лишай
• Вітіліго
• Алопеція
• Кератодермія
Для лікування хворих із захворюваннями шкіри в “Санаторії “Немирів” використовують 5 методик відповідно до стадії хвороби, супутніх захворювань і загального стану здоров’я пацієнтів. Методиками передбачено застосування сірководневих купелів, зрошення сульфідною водою, питне лікування, лікувальне харчування, електросвітлолікування, ЛФК, медикаментозне лікування.
Щорічно в Україні більш ніж 120 тисяч людей отримують опікову травму (з них п’ята частина дитячого населення). Третина хворих , що отримали поверхневі опіки 111-А ст., мають гіпертрофічні та келоїдні рубці. Щорічно в кожній області України реєструється від 3-х до 17-ти тисяч потерпілих, з них біля 25% потребують тривалого протягом 2-3х років консервативного лікування/ М.Ю. Повстяний/.
Проблема медичної та соціальної реабілітації опікових реконвалесцентів є центральною в лікуванні глибоких опіків ІІІБ-ІV ступенів, великих поверхневих уражень ІІІА ступеня. Її актуальність обумовлена високою частотою розвитку післяопікових контрактур і деформацій при відновленні втраченого шкірного покриву шляхом пластики гранулюючих ран / до 25-30% хворих із глибокими опіками/, частим формуванням патологічних рубців/ гіпертрофічних і келоїдних/ при великих поверхневих опіках ІІА ступеня (до 15-20% постраждалих), а також високою частотою розвитку різних компенсованих і субкомпенсованих порушень (у 70-80% постраждалих) внутрішніх органів /печінки, нирок , серцево-судинної системи/ при глибоких опіках понад 10-15% поверхні тіла.
В ранньому реабілітаційному періоді для опікових реконвалесцентів характерна парасимпатикотонія (54,7% обпечених хворих), яка супроводжується вираженим дисбалансом функціонально-енергетичної рівноваги організму, пригніченням гомеостазу, неспецифічної резистентності. Це принципово впливає на термін ліквідації наслідків опікової хвороби. Після опікової травми і стресової ситуації у потерпілих формується патологія органів травлення, сечовидільної та багатьох інших систем.
Для попередження наслідків опікової травми необхідна високоефективна консервативна реабілітація хворих. В.І.Нагайчук (1984р.) відмічає, що існуюча система лікування хворих опіковою травмою є недостатньо ефективною, супроводжується високою інвалідністю та функціональними ускладненнями з боку органів і систем.
При цьому зростає значення реабілітаційно-відновного лікування в умовах санаторію. Особливе значення має рання реабілітація післяопікових реконвалесцентів для попередження виникнення келоїдних рубців.
Показаннями для медичного відбору дітей є:
• Опікові контрактури і деформації будь-яких локалізацій, які розповсюджуються на протязі перших 1,5 років після отримання опіків
• Після опікові рубці, які самостійно загоюються, ділянки опіків ІІІА ступеню (на протязі першого року після загоювання опікових ран)
• Достигаючи ділянки вільної пересадки шкіри (на протязі першого року після пересадки шкіри)
• Гіпертрофічні та келоїдні рубці після оперативного лікування (на протязі перших 1,5 років після загоєння ран)
• Астенізація реконвалісцентів
• Гіперкінез
• Вегетотрофічні порушення
• Ураження периферичних нервів
• Опікова енцефалопатія
Внаслідок опікової травми порушення функції одного або декількох суглобів спостерігається в 25-30% дорослих і дітей, у яких відновлення втраченого в результаті глибоких опіків шкірного покриву проводилось шляхом аутодерматопластики гранулюючи ран. Вони виявляються у вигляді контрактур, трофічних виразок, дерматитів, туго рухливості і деформуючих артозів, фіброзних, екстрартикулярних і кісткових анкілозів, підвивихів і вивихів , порушення венозного і лімфатичного відтоку, патологічних рубців (гіпертрофічних і келоїдних).
• До 70-75% всіх патологій з боку шкірних покривів становлять контрактури. 10-15% складають патологічні після опікові рубці. В залежності від того, які тканини беруть участь в обмеженні рухів і суглобів, розрізняють:
• Дермато-десмогенні контрактури;
• Ендогенні контрактури;
• Артрогенні контрактури;
• Кістково-суглобні контрактури;
• Нейрогенні контрактури.
Первинно опікові контрактури, як правило, розвиваються в результаті втрати шкірних покривів у виді дермато-десмогенних контрактур. Зміни з боку м’язів, сухожиль, кісток, суглобів частіше усього є вторинними. Особливо такі зміни виражені при контрактурах високих ступенів (ІІІ і ІУ ст). Однак при опіках металом, контактних опіках розпеченими предметами (плитами, дверцятами печей та ін.) низько- і високовольтних електроопіках ІУ ст. нерідко спостерігаються (у 4-5%) первинні ураження глибоких тканин і пов’язані з ними контрактури і деформації.
Для кожного з великих суглобів характерні суто визначені види контрактур. В Ділянці плечового суглоба утворюються, як правило, приводячи контрактури; ліктьового – згинальні, променезап”ясного – тильні або долонні згинальні; колінного – згинальні; культогового – згинальні або приводячи. З боку кисті частіше усього формуються тильні розгинальні контрактури І-У пальців; дещо рідше – долонні згинальні ІІ-ІУ пальців, нерідко – загинально-приводячі І пальця.
Відновлення втраченого шкірного покриву шляхом аутодермопластики гранулюючи ран ще не означає, зберігання повного об’єму рухів суглобів.
Основними принципами реабілітації є використання природних курортних факторів – сірководневих купелів, лікувальної ЛФК, механотерапії, масажу, фізіотерапії, фітотерапії, локальної терапії залишкових ран.
Реабілітація реконвалесцентів із порушенням функцій внутрішніх органів крім методів загального впливу включає прийом мінеральної води “Анна” (тип “Миргородська”) і дж.№6 курорту “Моршин" (хлоридно-сульфатно калієво-магнієво-натрієва) та мінеральної води джерела №1 курорту “Моршин" (сульфатно-хлоридно-магнієво-натрієва), які позитивно впливають на стан холесекреторної і білковосинтететичної функції печінки і нирок (Нейко Є.М., Міщук В.Г, Бацюрко В.І., Варивода І.М., Кушнір В.В., Середюк Н.М.).
В оздоровниці функціонують сучасна лікувально-діагностична база, біохімічний і імунологічний аналізатори, клінічна лабораторія, що дає можливість визначити активність гормонів і ферментів; кабінет функціональної діагностики, рентгенкабінет, стоматологічний та зубопротезний кабінети, водолікарня, бювет мінеральних вод, апаратна фізіотерапія, нові методи магніто, лазеро, КВЧ-терапії, пунктурофізіотерапії. Все це створює репутацію модерного курорту України.
Впровадження системи консервативної реабілітації хворих з опіками дозволило забезпечити їх безперервне лікування після виписки із стаціонару з більш повноцінним відновленням функцій органів і систем, значним покращенням психоемоційного стану.
Проведений комплекс терапії дозволяє зменшити рубцеутворення, прискорити їх дозрівання та стабілізацію шкірних клаптів. Окрім цього 50% хворих яким передбачалось оперативне лікування контрактур після проведеної реабілітації повернулись до трудової діяльності без проведення операцій, а у 50% хворих зменшені загальні строки підготовки до оперативного лікування до 3-4-х місяців замість 1-1,5 років, при цьому суттєво збільшувався обсяг рухів у суглобах, що забезпечував також зменшення об’ємів і кратності вторинних втручань.
|